У 2021 році Лисичанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №26 відзначає свій 50-річний ювілей. Разом із Лисичанською громадою колектив школи живе, працює і творить на благо та розвиток незалежної суверенної України.
Скільки часу минуло, скільки вітрів відшуміло, скільки випускників пішли в доросле життя, а школа оповита серпанком любові й ніжності вдячних учнів, залишилася такою ж юною, але вже зі своєю історією й традиціями.
Далекого 1971 року за рішенням виконкому Лисичанської міської ради від 26.08.1971 р. восьмирічна школа № 13 була реорганізована в середню школу. І першого вересня відкрила свої двері для учнів мікрорайону шахти «Чорноморка» та тролейбусного управління Лисичанська середня школа № 26, директором якої було призначено Погребакова Георгія Івановича, людину сміливу, відповідальну, учасника другої світової війни, який воював з 1941 року, потрапив у полон у 1942 під Сталінградом Звільнений у квітні 1945. Він керував школою протягом дванадцяти років(1971-1983). Заступником директора з НВР стала Толстолуцька О.Ф.
Ювілей школи – це не тільки свого роду історична віха, але і ніби кордон, що дає можливість оцінити пройдений шлях, згадати добрим словом тих, хто присвятив своє життя, свій педагогічний талант рідній школі. Першими вчителями школи стали, як досвідчені, так і молоді ініціативні й творчі люди. Вчителями російської мови та літератури працювали Толстолуцька О.Ф., Хуторна Т.К. та Чумак Н.І. Математичні знання давали Пчельникова Р.П., Хотченкова Є.І. Навчали української мови Іллічова М.П., Солодка М.Д., а німецької- Чехоєва В.І.. Природничі дисципліни викладали Мирошниченко А.І. (біологія) , Галатюк Т.І. (фізика), Подоприхіна Л.С. (географія), Носаль М.І.
Скільки всього бачили за ці роки шкільні стіни: перші поразки й перемоги, заохочення і критику, гордість за виконання доручень і радість спілкування з однокласниками, міцну дружбу й першу закоханість — все, з чого складається шкільне життя. А керували ним, звичайно, директори школи. У різні роки школу очолювали Карпова Євгенія Володимирівна(1983-1987), Запорожченко Галина Володимирівна (1987-2000), Щеглаков Едуард Іванович(2000-2003), Остапенко Антоніна Петрівна(2003-2013). З 2013 року директором став Жусов Володимир Валентинович.
Життя дитячої організації завжди було невід'ємною частиною історії школи. Серед цікавих справ того часу - туристичні походи, культпоходи, читацькі конференції, Свято вручення паспортів, "Зарниця", Свято квітів, Фестиваль дружби народів, тематичні вечори та "вогники", Дні здоров'я тощо. За ці роки в школі сформувалися певні традиції, які передаються від випускників до першокласників, зокрема, пошукова робота у шкільному літературному музеї ім. В.М. Сосюри, який 26 грудня 1987 року гостинно відкрив свої двері відвідувачам завдяки величезній роботі вчителя української мови та літератури Живаги Раїси Федорівни.
Саме вона була першопрохідцем у справі організації шкільного літературного музею у нашому місті.
На довгі роки музей став справжньою візитною карткою нашої школи. Його було створено у грудні 1987 року з метою залучення учнівської молоді до надбань української культури, до вивчення і збереження історико – культурної спадщини українського народу.
На урочистому відкритті музею були присутні почесні шановані гості: лауреат премії імені В.М. Сосюри Микола Сом, поет і перший критик творчості Сосюри Юрій Семенович Бурляй, молодший син поета Володимир Володимирович Сосюра, режисер кіностудії ім. О. Довженка, разом з дружиною Людмилою Андріївною, поети з Києва та Луганської області. Гості подарували музею збірки своїх творів, фотографії, а місцевий художник Ілларіон Дмитрович Горох, друг В.М. Сосюри, подарував музею кілька своїх картин: портрет «Сосюра на фоні Дінця», «Критик, художник, поет», «Автопортрет». Цікавими є його спогади дитинства, яке провів разом з Володимиром У Лисичанську. Ці спогади він залишив у своїх листах, що зберігаються у музеї.
18 серпня 2005 року музей отримав Свідоцтво № 1249, видане Головним управлінням освіти й науки Луганської облдержадміністрації про відомчу реєстрацію.
Музей налічує 150 експонатів, які відображають дитинство і юність поета, творчість років Української революції, „розстріляного безсмертя”, а також збірки поетів Луганщини, 57 фотографій з сімейного альбому родини Сосюри. Є три альбоми, де вміщені фотографії зустрічей гостей музею: бібліографів, істориків, письменників, артистів з різних куточків України. Серед них дуже цінними є листи синів В. М. Сосюри Миколи Володимировича, Володимира Володимировича та Олега Володимировича.
В експозиції музею є багато книг, подарованих поетами та письменниками України : Миколою Сомом, Юрієм Бурляєм, Ганною Чубач, Ганною Гайворонською, Миколою Чернявським, Аллою Проневич, Олександром Морозовим тощо.
Сьогодні продовжує пошукову й просвітницьку роботу в музеї вчитель української мови та літератури Матросова О.М. Вона не тільки запрошує гостей до нашого музею, а й бере участь в обласних та всеукраїнських семінарах з музейної педагогіки, разом з учнями відвідує місця, пов’язані з життям нашого поета – земляка В.М. Сосюри.
З метою виховання в дітях любові до природи ,формування в учнів правильного застосовування знаннь з біологі на практиці в реальному житті, показати учням інші сторони застосування рослин, їх більш широкого використання у сучасному житті, важливість їх збереження, мотивування й зацікавлення учнів у пошуково-дослідницькій роботі на території школи була створена теплиця. З її допомогою вчитель біології Мірошниченко Антоніна Іванівна отримала можливість навчити учнів використовувати здобуті навички на уроках, ознайомити учнів з доступними способами селекції. На заняттях гуртка учні висаджували паростки різноманітних квітів , доглядали за ними, а потім вирощеною власноруч розсадою прикрашали шкільну клумбу. Селекційна робота гуртківців й вчителя була висвітлена на сторінках місцевої газети «Новий путь».
Цікавою й плідною була робота учнів у екологічному загоні «Едельвейс», який організувала й очолила вчитель біології Бобкова Лілія Іванівна.
За час існування ( з 2000 до 2014 року) загін був неодноразовим переможцем Всеукраїнського огляду – конкурсу «Мій рідний край – моя земля», активним учасником Всеукраїнських акцій «Жива вода», «До чистих джерел», «Юнацький водний приз-2007», «Краса й рани малих рік Луганщини», отримав дипломом І ступеня за роботу в номінації «Краса і біль України». Перемогами відзначена участь в обласних акціях «Синьошийка - птах року 2006», «Ковиловий степ», «Пташина їдальня», «Мальовнича Україна», «Зелена брама Луганщини».
Найважливіші завдання уроків фізичної культури в школі - це формування в учнів знань про здоровий спосіб життя, вмінь та навичок щодо самостійних занять фізичними вправами, а також залучення до систематичних занять спортом, іншими видами рухової діяльності.
У 1987 році у школі вперше в історії нашого міста було створено експериментальний спортивний 4-В клас (кл.керівник Ларина О.В.), який протягом 5 років посилено займався фізичною культурою й представляв наше місто на легкоатлетичних регіональних та всесоюзних змаганнях. П’ять разів на тиждень з учнями займався тренер ДЮСШ Осколков Олександр Вікторович. Учні неодноразово ставали призерами змагань у Луганську, Сєвєродонецьку, Рубіжному, Харкові, Одесі. Очолював спортивну роботу у школі вчитель вищої категорії Брицький Петро Єфимович. Щороку під його керівництвом старшокласники брали участь в обласних змаганнях з туризму,зі стрільби з рушниці, міських легкоатлетичних змаганнях «Веселі старти». Незабутнім для учнів школи став турпохід гірською місцевістю Криму. У загальному підсумку зі спортивної роботи школа довго тримали першість серед шкіл нашого міста.
15 березня 2005 року назва школи змінена на «Лисичанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 26».
На даний час у школі працюють 5 вчителів вищої категорії, 14 вчителів І категорії, звання "Старший вчитель" мають 5 педагогів. Званням «Відмінник освіти України» було відзначено вчителя початкових класів Титову Л. С.
Цьогоріч ми всі ювіляри: і першокласники, і вже сивочолі колишні учні. Бо це - не звичайний ювілей, а ювілей домівки поколінь. Одні навчили, інші навчились. А дехто спочатку навчився сам, а згодом навчав наступні покоління… І так за днями дні, за роками роки, за десятиріччями десятиріччя.
Багато випускників повернулися до рідної школи вже в якості вчителів. Це Остапенко А.П., Барабаш І.В., Барабаш Н.А., Кокорєва Т.І., Денисова Л.О., Матросова О.М., Зарайська Н.А., Туз О.Р., Алексєєва-Поляничко Т.С., Савенко К.В.
Йшли роки, мінялися директори, виходили на пенсію вчителі, приходили нові, але незмінним залишався дух співробітництва, взаємодопомоги, любові до учня та відданість педагогів обраній професії. І всі разом — учителі, учні, батьки,- створювали свою альма-матір. "Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів", - говорив М. Пирогов. Наші випускники – люди різних професій, які прославляють альма-матір своїми досягненнями, талантами, чесною і відданою працею, добрими вчинками.
Серед відомих випускників нашої школи - депутати Лисичанської міської ради Остапенко Микола Іванович та Деменковець Віталій Матвійович, директор Лисичанської ЗОШ І-ІІІ ст. № 14 Стрельцова Людмила Іванівна, директор Лисичанської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 Живага Андрій В’ячеславович , автор та виконавець пісень Малишев Максим.
Школа має не тільки багате минуле, творче сучасне, а й широкі перспективи розвитку у майбутньому. Впевненість у завтрашньому дні ґрунтуються на високому професіоналізмі учительського колективу, на багаторічних традиціях, сучасних методиках виховання, тісній співпраці з випускниками, батьками.
Призначення школи залишається незмінним: кликати учнів без запізнень на перший урок. Тож нехай і надалі примножуються досягнення нашої школи в найважливішій справі – формування високоосвіченої, творчої, духовно багатої людини. І хоча школі – 50, вона оновлюється і стає сучаснішою. Процвітання ж тобі, наша рідна школо!